› 
 › 
Колір і матеріал в інтер’єрі

16:00

Колір і матеріал в інтер’єрі

Колір і тектоніка інтер’єру
Тектоніка інтер’єру – це ясно виражена взаємообумовленість внутрішнього простору і конструкцій, його утворюючих, що відображає за допомогою архітектурних форм характер рівноваги діючих в конструкції сил, специфічні властивості матеріалів і спосіб будівництва.

Але тектоніка – не тільки вираження конструктивно-технічного змісту, але і композиційний принцип. За допомогою кольорових співвідношень тектонічна форма – просторова, площинна або об’ємна – може бути доповнена, покращена або оптично змінена у відповідності з архітектурним задумом.

Колір може сприяти виявленню змісту конструкції у відповідності з загальною композиційною ідеєю. Масивність або напруженість несучих елементів можуть бути охарактеризовані кольорами з визначеними асоціативними властивостями.

Роль кольору полягає у вирішенні таких задач:
• зробити більш наочною загальну тектонічну структуру простору і її масштаб, досягти єдності конструктивно-просторового задуму і кольору, підкреслити або ілюзорно змінити ритм конструкцій – вертикальних і нахилених опор, арок і т.д.;
• зробити саму конструкцію більш зрозумілою, виділити її основні елементи, виявити взаємодію несучого і несомого, підкреслити характер статичної рівноваги і спрямованість діючих сил, зробити наочним гармонійний або антагоністичний принцип зв’язків між архітектурно-художньою формою і конструкцією;
• візуально полегшити або зробити важчою форму, ілюзорно змінити її розміри, пропорції, положення, прогін;
• виділити особливо виразні в естетичному плані конструктивні елементи.

Таким чином, перш за все необхідно, використовуючи засоби і закономірності кольорової композиції, виявити тектонічну просторову структуру інтер’єру.

Колір і тектоніка стіни


Історичні умови породили трактовку стіни як символу ізоляції і замкненості. Розвиток стінових поверхонь як основного мотиву інтер’єру з переважанням маси над простором було вже притаманне єгипетській храмовій і ассирійській палацовій архітектурі. Особливо підкреслювалося значення стіни в інтер’єрі Відродження. Враження замкненості простору створювалося за допомогою замкненості контуру стін і посилювалося їх вирішенням в одному насиченому кольорі, з сильно профільованим карнизом.

Єдиний поверхневий фактурний насичений колір стіни, кольоровий фриз, пояс або горизонтальна тяга стверджували своєю неперервністю значення стіни і одночасно підкреслювали замкненість, ізольованість простору, його форму і реальну величину.

Стіна – це масивний конструктивний елемент, що виконує несучі і огороджуючі функції і являє собою однорідну структуру поверхні із каменю, цегли, бетону або інших матеріалів. Кольоровий тектонічний образ інтер’єру на прогресивних етапах розвитку архітектури завжди відповідав саме такій трактовці стіни і простору.

Яскравим прикладом принципово іншої трактовки можуть бути помпейські фрескові розписи пізнього римського періоду і барокова концепція ілюзорного прориву площини стіни мальовничим зображенням глибоких пейзажних або архітектурних перспектив.

Стіна за тектонікою буває цільною і монолітною або розчленованою різними способами. Це класична тридільна система членування за висотою (Стародавня Греція, Стародавній Рим); членування, обумовлені використанням визначених конструкцій; членування, пов’язані з характерними особливостями конструктивного або оздоблювального матеріалу і т.д.

У минулому частіше всього внутрішні поверхні стін розчленовували по вертикалі на три частини в співвідношенні висот 1/3 (панель), 1 (основне поле стіни), 1/4 (завершення).

Величина стискаючих зусиль в монолітній стіні в її нижній, середній і верхній зонах не однакова. Ця важлива в архітектурному аспекті обставина відображалася в зорових образах, в тому числі і в кольоровому. Незалежно від способу і матеріалу обробки поверхні стіни нижня панель майже завжди виконувалася в темних тонах або темніше поля стіни при загальному світлому оздобленні. Поле стіни повинно бути світлішим за нижню панель, а вінчаюча частина – світліше поля. Таке просторове розташування, коли світлі і легкі кольори знаходяться в верхній зоні, а більш важкі і темні – в нижній, виправдовується психологічно, виглядає природно і звичайно.

Визначеність верхньої і нижньої межі стіни досягається за рахунок різниці між ними за матеріалом, кольором, фактурою і умовами освітлення денним та штучним світлом. Плінтус, цоколь або нижня панель виконуються близькими за кольоровим тоном до підлоги або темніше її.

У ранній помпейській архітектурі бере початок прийом тридільного розподілу стіни багатокольоровим розписом. За допомогою малюнка і кольору архітектор намагався виявити несучу, вінчаючу і несучу частини, тобто підкреслити тектоніку стіни.

У пізній помпейській архітектурі виникає прийом ілюзорного руйнування площини стіни.

Окрім тридільного кольорового розподілу стіни нерідко використовувався і подвійний з відмовою від нижньої панелі або від вінчаючої частини.

Значення стіни як монолітної вертикальної опори і огородження підкреслюється також і ступенем відмінності її кольору від кольору підлоги і стелі. Стіна може бути як світліша за підлогу, так і темніша від неї та стелі.

Ле Корбюз’є в інтер’єрі Роншанської капели наполегливо зосереджує увагу на товщі стіни, її об’ємності і монолітності (на справді вона порожниста). Багаторазово застосовується прийом зорового поглиблення і без того глибоких віконних амбразур.


Однокольорове і особливо світле фарбування стін і стелі ілюзорно збільшує простір і висоту приміщення. Але при цьому стіна, непомітно переходячи в площину стелі, втрачає свою матеріальність. Повне ілюзорне усунення стіни досягається за рахунок її оздоблення дзеркалом.
Просмотров: 1556 | Добавил: | Теги: колір, інтер’єр | Рейтинг: 0.0/0

Поділися посиланням!

Залиште посилання про цю новину на своєму сайті або сторінці в соц.мережі. Популяризуючи сайт ДБНУ Ви підтримуєте його!

Посилання на цю сторінку:
на форум - BB-код:
на сайт - HTML-код:
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
ДБНУ