Кам’яні (цегляні) стіни

Цеглина є прекрасним матеріалом для кладки стін.
Залежно від зовнішніх ознак (викривлення поверхонь, тріщини, недопалювання) він підрозділяється на два сорти. Відхилення від стандартних розмірів для цеглини 1-го сорту не повинні перевершувати по довжині ±5 мм, по ширині ±3 мм, по товщині ±3 мм; для другого сорту відповідно ±8, + 6 і ±4 мм.
У зламі цеглина повинна мати однорідну будову без тріщин викривлень, включення каменів, сповісти і повинен бути нормально і однорідно обпалений. Відхиленнями від нормального випалення є: перепал, що характеризується темнішим кольором і більшою міцністю, і недопалювання, що характеризується світлішим кольором (яскраво-червона цеглина) і меншою міцністю.
Товщину цегляних стін завжди виражають числом цегли, розташованої по поперечному перетину стіни, — 1; 1,5; 2 і т.д. Товщину кам'яних стін малоповерхових будівель зазвичай призначають не з умов міцності, а залежно від теплопровідності стіни.
Цегляні зовнішні стіни доводиться завжди робити у декілька разів товще дерев'яних стін. Якщо робити стіни з вапнякової (бутовою) плити, яка має ще більшу теплопровідність, чим цегляна, товщину її необхідно збільшувати.
Для північного і середнього поясів мінімальна товщина цегляних зовнішніх стін житлових будов приймається в 2,5 цеглини (64 см), плиткових стін — не менше одного метра.
У південному поясі вона зменшується до 2 і навіть до 1,5 цегли. Для одноповерхових будинків зовнішні стіни доцільно викладати з легкої або порожнистої цеглини (трепельний, багато дірчастий, щілистий) меншої товщини, а також застосовувати полегшені системи кладки.
При кладці стін з каменя-плитняка не можна допускати, щоб в справу йшли плити, що виходять одним кінцем на зовнішню поверхню стіни, а іншим — всередину приміщення. Така плита володіє більшою теплопровідністю, чим дві або три коротких, розділених між собою прошарками з розчину. У разі кладки стін з цеглини і каменя слід дотримувати певну товщину швів. Нормальна товщина їх для цеглини при вживанні вапняного, цементного або змішаного розчину повинна бути: у горизонтальних швах від 12 до 15 мм, у вертикальних — від 10 до 12 мм.
Міцність стін залежить від ступеня твердіння розчину, сили зчеплення частинок його між собою і з кладкою стіни, що, у свою чергу, залежить від змочування водою цегли, що укладається. У меншій мірі сказане відноситься до кладки з каменів. Вплив рясного змочування на підвищення міцності стіни позначається позитивно при укладанні на цементному або змішаному розчині і вживанні в справу свіжо обпаленої цеглини.
Міцність кладок на змішаному і чисто цементному розчинах мало відрізняється одна від одної і значно перевершує фортецю кладки на чисто вапняному розчині. Вартість змішаного розчину перевищує вартість вапняного не більше ніж на 4—6%. Тому слід віддавати перевагу змішаному, як міцнішому, ніж вапняний, і в той же час дешевшому, ніж цементний. Окрім цього, змішаний розчин твердне значно швидше вапняного, не розмокає від вогкості і не затримує вологу, що спостерігається навіть в висушеному вапняному розчині. Змішаний розчин твердне не тільки з поверхні, але і у всій товщі своєї маси.
Для отримання міцної стіни з цеглини необхідно строго дотримувати порядок перев'язки окремої цегли, яка перешкоджає утворенню крізних вертикальних швів.
При кладці стін застосовуються наступні основні види перев’язок: ланцюгова (російська) і багато рядність (ступінчаста).

ДСТУ Б В.2.7-36:2008. Цегла та камені стінові безцементні
Категория: Із будівництва | Добавил: Admin8256 (2010-12-08)
Просмотров: 5024 | Комментарии: 1 | Теги: цегла, стіни | Рейтинг: 4.0/1
Всего комментариев: 1
2012-05-03 Спам
1. Олександр Муравський (muravko)
Який номер ДБН ?
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
ДБНУ