7 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ДОРОЖНЬОЇ РОЗМІТКИ

7.1 Загальні вимоги
7.1.1 Для збільшення відстані видимості дорожньої розмітки потрібно наносити розмітку з максимально допустимими розмірами елементів, які наведено в табл. 1 та табл. 2 цього стандарту.
7.1.2 Контраст яскравості горизонтальної розмітки і дорожнього покриття, а також білих і чорних елементів вертикальної розмітки, повинен бути максимально можливим.
7.1.3 Білі елементи вертикальної розмітки 2.1-2.3 (табл. 2) повинні мати світлоповертальну поверхню, крім тумб з внутрішнім підсвічуванням.
7.1.5 Огороджувальні і напрямні пристрої, що позначають розміткою 2.4-2.6 (табл. 2), повинні мати світлоповертальні елементи прямокутної форми висотою не менше ніж 100 мм і шириною не менше ніж 40 мм чи округлої форми діаметром не менше ніж 70 мм. Світлоповертальні елементи встановлюються через 20-30 м. За довжини огороджувальних пристроїв менше ніж 40 м на них повинно бути встановлено не менше ніж три зазначені елементи (на початку, в середині та в кінці огородження).
7.1.6 Під час розмітки доріг ширина смуги руху повинна прийматись з урахуванням категорії доріг з згідно з вимогами чинних будівельних норм і правил. На дорогах, елементи поперечного профілю які не відповідають вимогам чинних будівельних норм і правил, ширина смуги руху, що розмічається, не повинна бути меншою, ніж 3 м; допускається зменшення ширини смуги, що призначена тільки для руху легкових автомобілів, до 2,75 м за умови введення потрібних обмежень на режими руху.

Примітка. Ширина смуги руху вимірюється між осями ліній дорожньої розмітки.

7.1.7 На цементобетонних покриттях у разі попадання поздовжньої лінії розмітки, що розділяє транспортні потоки попутного напрямку, на поздовжній шов допускається наносити її поряд із швом з лівого боку у напрямку руху, а лінії розмітки, що розділяють транспортні потоки зустрічного напрямку – з будь-якого боку.
7.2 Горизонтальна розмітка (табл. 1)
7.2.1 Горизонтальна розмітка повинна застосовуватись на автомобільних дорогах та вулицях з удосконаленим покриттям. При цьому на дорогах державного значення, дорогах І та ІІ категорій місцевого значення, магістральних вулицях та вулицях загальноміського значення в населених пунктах розмітка має виконуватись зносостійкими матеріалами.
7.2.2 Розмітку 1.1 застосовують:
1) для розділення транспортних потоків протилежних напрямків на дорогах та вулицях, що мають дві чи три смуги руху в обох напрямках:
– на ділянках доріг з незабезпеченою видимістю (табл. 10), де зони з видимістю менше ніж допустима (А і А1) перекривають одна одну (ділянка В) (приклад наведено в додатку Б (рис. Б.1);
– на ділянках доріг з трьома смугами для руху в обох напрямках, для організації руху по одній і двох смугах в одному напрямку;
– на всій довжині кривих у плані, радіус яких не перевищує 50 м, а також на ділянках із змінним радіусом, що примикають до них. При цьому на дорогах, що мають дві смуги, розмітка повинна наноситися так, щоб було витримано відношення ширини внутрішньої смуги до зовнішньої відповідно до вимог табл. 11. На дорогах, що мають три смуги, це відношення зберігається для крайніх смуг, а середня смуга в цьому випадку повинна застосовуватись як розділювальна;
– перед перехрестями на яких відстань видимості не відповідає вимогам ДБН В.2.3-4 та ДБН В.2.3-5– на протязі не менше ніж 20 (40) м до розмітки 1.12, 1.13 чи краю проїзної частини, що перетинається. Приклади нанесення розмітки наведено в додатку Б (рис. Б.3, Б.4 і Б.9).

Примітка. Тут і далі цифра в дужках відповідає розмітці на дорогах з дозволеною швидкістю руху понад 60 км/год, а цифра без дужок – у решті випадків;

– перед залізничними переїздами від ближньої рейки до розмітки 1.12 і на протязі 100 м від розмітки 1.12;
– в місцях, де заборонено обгін усім транспортним засобам. Приклад наведено в додатку Б (рис. Б.12, Б.13);
– перед перешкодою (опора шляхопроводу, острівець безпеки, бордюр тощо), що знаходиться ближче ніж 0,3 м від межі смуги руху, чи звужує смугу, а також у разі зменшення кількості смуг влаштовується з нахилом до осі не більше ніж 1:20 (1:50) (перехідна лінія) (перед перехідною лінією повинна наноситись відповідно розмітка 1.1 паралельно осі проїзної частини на протязі 20 (40) м до початку відхилення. Приклад нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.6));
– перед пішохідними переходами, перехрещеннями з велосипедними доріжками. Приклад нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.3, Б.9, Б.17, Б.24, Б.25, Б.27);

2) для позначення меж смуг руху за їх кількості дві чи більше для одного напрямку руху
– перед перехрестями, пішохідними переходами і залізничними переїздами на протязі не менше ніж 20 (40) м до розмітки 1.12, 1.13. Приклади нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.4, Б5);
3) для позначення меж ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено (острівці безпеки, зупинні майданчики тощо). Приклади нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.7, Б.14, Б.15);
4) для позначення меж місць для стоянки транспортних засобів (приклад наведено в додатку Б (рис. Б.8); при цьому мінімальні розміри одного місця для стоянки у разі послідовного розташування автомобілів уздовж краю проїзної частини повинні бути 2,5 х 7,5 м для легкових і 3,0 та 10,0 м для вантажних автомобілів, а у разі паралельного розташування автомобілів по відношенню один до одного – відповідно 2,5 х 5,0 м і 3,0 х 7,0 м);
5) для позначення краю проїзної частини (крайова лінія) на усіх дорогах, окрім доріг позначених знаком 5.1 "Автомагістраль"* (ДСТУ 4100), доріг для автомобілів, доріг І категорії. Приклад нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.12 – Б.13)
У разі наявності бордюру крайову лінію допускається не наносити, за винятком небезпечних ділянок доріг, де вона наноситься на відстані 10 см від бордюру.
7.2.3 Розмітка 1.2 повинна застосовуватись для позначення краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах із знаком 5.1 "Автомагістраль" (ДСТУ 4100), дорогах І категорії, а також для позначення спеціально виділеної смуги для руху маршрутних транспортних засобів. Допускається застосовувати розмітку 1.2 за технологією, яка забезпечує створення шумового ефекту при наїзді на неї колеса транспортного засобу. Приклади нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.10, Б.19, Б.20).
7.2.4 Розмітка 1.3 повинна застосовуватись для розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають чотири і більше смуг руху в обох напрямках. Приклади нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.4, Б.5, Б.14, Б.15).
7.2.5 Розмітка 1.4 застосовується на дорогах і вулицях, де заборонено зупинку транспортних засобів.
Розмітку слід наносити на відстані 0,1 м від краю проїзної частини чи по верху бордюру. Приклади наведено в додатку Б (рис. Б.8).
Також розмітку 1.4 застосовують у вигляді сітки на перехресті доріг з метою недопущення виїзду транспортних засобів на перехрестя за яким утворився затор. Приклад наведено у додатку Б (рис. Б18)
7.2.6 Розмітку 1.5 застосовують для:
– розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають дві чи три смуги руху в обох напрямках (додаток Б, рис. Б.1-Б.3, Б.5, Б.6, Б.8), крім випадків, що зазначені в п. 7.2.2.
– позначення меж смуг руху за їх кількості дві чи більше для одного напрямку руху (додаток Б, рис. Б.4, Б.5, Б.9, Б.10, Б.12, Б.14-Б.20), крім випадків, що зазначено в п. 7.2.2.
7.2.7 Розмітка 1.6 (лінія наближення) повинна застосовуватись для позначення наближення до розмітки 1.1, 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних (додаток Б, рис. Б.1-Б.3, Б.5, Б.6) чи попутних (додаток Б, рис. Б.4, Б.5, Б.9) напрямків руху, і наноситись на протязі не менше ніж 50 (100) м до неї.
7.2.8 Розмітка 1.7 застосовується для позначення смуг руху в межах перехрестя у випадках, коли потрібно показати траєкторію руху транспортних засобів чи підкреслити межі смуги руху. Приклад застосування розмітки наведено в додатку Б (рис. Б.4, Б.9).
7.2.9 Розмітка 1.8 застосовується для позначення межі між смугою розгону чи гальмування і основною смугою руху на проїзній частині. Приклад застосування розмітки наведено в додатку Б (рис. Б.19- Б.22).
7.2.10 Розмітка 1.9 (реверсивна лінія) повинна застосовуватись для позначення меж смуг, що призначені для руху у реверсивному режимі. Приклад наведено в додатку Б (рис. Б.16).
7.2.11 Розмітку 1.10 слід застосовувати на ділянках доріг, де потрібно заборонити стоянку транспортних засобів. Приклад застосування наведено в додатку Б (рис. Б.8). Розмітку наносять на відстані 0,1 м від краю проїзної частини.
7.2.12 Розмітка 1.11 повинна застосовуватись для розділення транспортних потоків попутних чи зустрічних напрямків (бар'єрна лінія) у разі заборони перестроювання транспортних засобів із однієї смуги в іншу.
Розмітка 1.11, що застосовується для розділення транспортних потоків протилежних напрямків, повинна наноситись на ділянках доріг з обмеженою видимістю, у тому числі на підйомах і спусках. В таких місцях суцільна лінія повинна бути з боку смуги, з якої потрібно заборонити виїзд на смугу зустрічного руху. Приклад застосування наведено в додатку Б (рис. Б.1-Б.3).
Допускається застосовувати цю розмітку для розділення транспортних потоків протилежних напрямків перед позначеними пішохідними переходами, перехрещеннями з велосипедною доріжкою, перехрестями на протязі не менше ніж 20 (40)м до них, якщо інтенсивність руху менша ніж 3000 од./добу, а також перед залізничними переїздами на відстані 100 м до розмітки 1.12. При цьому суцільна лінія повинна бути з боку смуги, якою рух здійснюється в бік зазначених ділянок доріг. Приклад застосування наведено в додатку Б (рис. Б.5).
Розмітка 1.11, що застосовується для розділення транспортних потоків попутних напрямків, повинна наноситись:
– на ділянках підйомів, де в бік підйому рух здійснюється двома смугами, на протязі не менше ніж 50 м до вершини підйому і 30 м за нею. При цьому суцільна лінія повинна бути з боку правої смуги;
– на багатосмугових ділянках доріг для заборони перестроювання на крайню ліву смугу, по якій організовано рух транспортних засобів з підвищеною межею швидкості. При цьому суцільна лінія повинна бути з боку правої смуги;
– в інших випадках, коли потрібно виключити можливість перестроювання на смугу руху справа чи зліва, виділити ділянки в розмітках 1.1, 1.3 для позначення місць перестроювання чи розвороту транспортних засобів, для позначення місць в'їзду на проїзну частину, та виїзду з неї. Приклади наведено в додатку Б (рис. Б.5, Б.8, Б.9, Б.11 - Б.13, можливо Б.22).
Довжина штриха і проміжку між штрихами цієї розмітки повинна бути такою ж, як у попередньої лінії наближення 1.6, а у разі її відсутності може бути зменшена відповідно до 1,0 і 0,5 м.
7.2.13 Розмітка 1.12 (стоп-лінія) повинна застосовуватись перед перехрестями у разі наявності дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" (ДСТУ 4100), в місцях, де рух регулюється світлофором, та перед залізничними переїздами і наноситись у тому місці, де водій зобов’язаний зупинитись. Приклади застосування наведено в додатку Б (рис. Б.3-Б.5, Б.11, Б.18).
У місцях, де рух регулюється світлофором, стоп-лінію слід наносити з урахуванням забезпечення видимості сигналів світлофора водіями транспортних засобів, що зупинились. При цьому відстань від стоп-лінії до світлофора повинна бути не менше ніж 5 м у разі розташування світлофорів над проїзною частиною і не менше ніж 3 м – збоку проїзної частини.
На залізничних переїздах стоп-лінію слід наносити на відстані не менше ніж 5 м від шлагбаума чи світлофора, а у разі їх відсутності – на відстані не менше ніж 10 м від ближньої рейки. Приклад застосування наведено в додатку Б (рис. Б.5).
7.2.14 Розмітка 1.13 повинна застосовуватись для позначення місця зупинки транспортних засобів у разі наявності знака 2.1 "Дати дорогу" (ДСТУ 4100), як правило, у тих випадках, коли цей знак з будь-яких причин не може бути установлено безпосередньо у тому місці, де водій зобов'язаний дати дорогу. Приклад наведено у додатку Б (рис. Б.9, Б.20, Б.21).
7.2.15 Розмітки 1.12 і 1.13 допускається наносити як по всій ширині проїзної частини даного напрямку руху, так і окремо по кожній смузі руху. Приклади наведено у додатку Б (рис. Б.3, Б.9).
Зазначені розмітки слід наносити під прямим кутом до осі смуги руху, якомога ближче до проїзної частини головної дороги (розмітку 1.12 – не менше ніж за 1 м перед нею чи перед наземним пішохідним переходом).
7.2.16 Розмітка 1.14.1 - 1.14.5 повинна застосовуватись для позначення місць, що виділені для переходу проїзної частини пішоходами.
Ширина пішохідного переходу, що розмічається, визначається з урахуванням інтенсивності пішохідного руху з розрахунку 1 м на кожних 500 пішоходів за годину, але не менше ніж 2,5 м.
Розмітка 1.14.1, 1.14.3 повинна застосовуватись на нерегульованих пішохідних переходах. Приклад застосування розмітки наведено у додатку Б (рис. Б.3). Елементи розмітки 1.14.1, 1.14.3 повинні наноситись паралельно осі проїзної частини. Розмітка 1.14.3 повинна застосовуватись на нерегульованих пішохідних переходах у місцях з підвищеною небезпекою (за погодженням Деравтоінспекції МВС України).
Розмітка 1.14.2 повинна застосовуватись на пішохідних переходах, де рух регулюється світлофором. Приклад наведено у додатку Б (рис. Б.4, Б.18).
Розмітка 1.14.4 повинна застосовуватись на нерегульованих пішохідних переходах у місцях проживання або роботи сліпих. Приклад наведено у додатку Б (рис. Б.24).
Роз мітка 1.14.5 повинна застосовуватись на пішохідних переходах, де рух регулюється світлофором у місцях проживання або роботи сліпих. Приклад наведено у додатку Б (рис. Б.25).
Розмітку 1.14.1 - 1.14.5, 1.15 та 1.16 як правило слід наносити перпендикулярно до осі проїзної частини дороги, що перетинається.
7.2.17 Розмітка 1.15 повинна застосовуватись для позначення наближення до небезпечного місця (ділянки) з метою підвищення уваги водіїв. Відстань від небезпечного місця до кожної групи смужок при дозволеній швидкості 40 км/год становить: 15 м, 22 м, 43 м; при дозволеній швидкості 60 км/год – 20 м, 27 м, 40 м, 75 м; при дозволеній швидкості 90 км/год – 25 м, 33 м, 50 м, 75 м, 120 м, дозволеній швидкості >90 км/год - 30 м, 38 м, 46 м, 64 м, 105 м. Приклад наведено у додатку Б (рис. Б.23).
7.2.18 Розмітка 1.16 повинна застосовуватись для позначення перехрещення велосипедної доріжки з проїзною частиною дороги, що перетинається. Приклад наведено у додатку Б (рис. Б. 9, Б.17).
7.2.19 Розмітка 1.17.1-1.17.3 повинна застосовуватись для позначення напрямних острівців, при цьому розмітку 1.17.1 слід застосовувати в місцях розділення транспортних потоків протилежних напрямків, 1.17.2 – в місцях розділення транспортних потоків одного напрямку (додаток Б, рис. Б. 10, Б.21) і 1.17.3 – в місцях злиття транспортних потоків одного напрямку (додаток Б, рис. Б.9, Б.21). На острівцях, що мають велику площу, розмітку 1.17.1-1.17.3 дозволяється виконувати відповідно до додатка Б (рис. Б.7)..
Розмітка 1.17.4 застосовується для позначення острівців безпеки.
7.2.20 Розмітка 1.18 повинна застосовуватись для позначення місць зупинок транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, і стоянок таксі, за винятком відокремлених від основної проїзної частини зупинних майданчиків. Довжина ділянки дороги або вулиці з розміткою 1.18 повинна визначатись з урахуванням кількості транспортних засобів, що одночасно зупиняються чи стоять, але не менше ніж 30 м для зупинок тролейбусів, автобусів і 20 м для стоянок таксі. Приклад застосування додаток Б (рис. Б14, Б15).
7.2.21 Розмітка 1.19 повинна застосовуватись перед перехрестями на ділянках доріг з двома і більше смугами руху в одному напрямку для позначення дозволених на перехресті напрямків руху кожною смугою. Приклади наведено в додатку Б (рис. Б.4, Б.9, Б.10, Б.11, Б.19-Б.22) Перед перехрестям необхідно наносити одна за одною 2 (3) чи більше стріл з відстанню між ними від 20 до 30 м. Основа стріли, найближчої до перехрестя, повинна бути на рівні початку розмітки 1.1, що розділяє потоки попутних напрямків руху.
Розмітка із зображенням тупика повинна наноситись перед перехрещенням доріг з проїзними частинами, що розділені бульваром, чи широкою розділювальною смугою, коли поворот на найближчу проїзну частину заборонено.
7.2.22 Розмітку 1.20 слід наносити перед ділянками автомобільних доріг чи вулиць, де зменшується кількість смуг руху в попутному напрямку, чи у сполученні з розміткою 1.6 перед розміткою 1.1 чи 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків за обмеженої видимості (додаток Б, рис. Б.1-Б.3, Б.5, Б.6, Б.9, Б21, Б.22). Необхідно наносити одна за одною 2 (3) чи більше стріл з відстанню між ними 15, 30, 45 м і т. д. (30, 60, 90 м і т. д.).
7.2.23 Розмітка 1.21 повинна застосовуватись для позначення наближення до розмітки 1.13 і наноситись на кожній смузі руху.
Відстань між основою трикутника розмітки 1.21 і розміткою 1.13 повинна бути від 2 до 10 м (від 10 до 25 м). Приклад наведено в додатку Б (рис. Б.9, Б.20).
7.2.24 Розмітка 1.22 повинна застосовуватись у поєднанні з розміткою 1.12, якщо встановлено знак 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" (ДСТУ 4100), і наноситись на кожній смузі руху.
Відстань між розміткою 1.22 і 1.12 повинна бути від 2 до 10 м (від 10 до 25 м). Приклад наведено в додатку Б (рис. Б.3).
7.2.25 Розмітка 1.23 застосовується при наближені до елементів примусового зниження швидкості, також вона може використовуватись при наближені до підвищених пішохідних переходів. Приклад наведено в додатку Б (рис. Б.26 та Б. 27).
7.2.26 Розмітка 1.24 повинна застосовуватись у поєднанні з розміткою 1.19 для позначення номера дороги чи маршруту в тих випадках, коли дорога перехрещується з іншою дорогою, такої ж чи більш високої категорії, або коли маршрут в місці перехрещення з іншою дорогою змінює свій напрямок.
Ця розмітка повинна наноситись посередині кожної смуги руху, що відповідає напрямку маршруту, перед перехрестями та після них.
Розмітка з буквою "Е" повинна застосовуватись на дорогах, призначених для міжнародного руху в установленому порядку.
Розмітка 1.24 повинна наноситись на відстані 1,0 м від розмітки 1.19. Приклад застосування наведено в додатку Б (рис. Б.10).
7.2.27 Розмітку 1.25 наносять на смуги, позначені знаком 5.11 "Смуга для маршрутних транспортних засобів" (ДСТУ 4100) і призначені для руху тільки маршрутних транспортних засобів. Приклад застосування наведено в додатку Б (рис. Б.11). Допускається наносити розмітку 1.25 на смуги гальмування перед місцями зупинки маршрутних транспортних засобів. Приклад застосування наведено в додатку Б (рис. Б.11, Б12).
Ця розмітка повинна наноситись по осі смуги руху основою в бік транспортних засобів, що рухаються по ній. На початку смуги на відстані 10 м від межі перехрещення проїзних частин наноситься перший символ, а через 20 м – другий.
Розмітку 1.25 слід повторювати після місця зупинки маршрутних транспортних засобів.
На перегоні довжиною понад 200 м розмітку 1.25 слід повторювати через кожні 200 м. В залежності від конкретних умов зазначену відстань допускається змінювати.
7.2.28 Розмітка 1.26, 1.27, 1.28, 1.29, 1.30, 1.31 є дублювання дорожніх знаків на проїзній частині з метою підвищення безпеки руху за рахунок покращення їх зорового сприйняття (за погодженням з Державтоінспекцією МВС України)
7.2.29 Геометричні розміри елементів горизонтальної розмітки повинні відповідати розмірам, наведеним у табл. 1.
7.2.30 На проїзній частині допускається наносити інші написи, що не передбачені цим стандартом і є додатковим засобом інформації, що не запроваджує будь яких обмежень руху (назви населених пунктів, маршрутів руху тощо). Для цього повинні застосовуватись літери висотою 1,6 (4,0) м (в залежності від швидкості руху транспортних засобів). Розміри основних елементів зазначених літер можуть братись з урахуванням розмірів елементів цифр, наведених у додатку А (рис. А.4, А.5, А.6).
7.3 Вертикальна розмітка (табл. 2)
7.3.1 Розмітка 2.1 повинна застосовуватись для позначення вертикальних поверхонь дорожніх споруд (опор мостів, шляхопроводів, торцевих частин парапетів, т. ін.). Приклади застосування наведено в додатку А (рис. А.9-А.12).
У разі великої ширини вертикальної поверхні допускається розмічати тільки найближчий до поїзної частини край на ширину 0,5 м, у разі великої висоти – на висоту 2 м. Приклад наведено в додатку А (рис. А.11 та А.12).
7.3.2 Розмітка 2.2 повинна застосовуватись для позначення нижнього краю пролітної конструкції тунелів, мостів та шляхопроводів, коли відстань від нього до покриття дороги менша ніж 5 м. Розмітку наносять над серединою кожної смуги, якою здійснюється рух у напрямку дорожньої споруди. Приклади застосування розмітки наведено в додатку А (рис. А.9-А.11).
Допускається наносити розмітку 2.2 на прольотних будовах по всій ширині пролітної частини, якою здійснюється рух у напрямку споруди.
7.3.3 Якщо розмітку 2.1 чи 2.2 неможливо нанести безпосередньо на поверхню дорожніх споруд, вона повинна виконуватись на щитах, що прикріплюються до цих споруд чи безпосередньо перед ними.
7.3.4 Розмітку 2.3 застосовують для позначення вертикальних поверхонь на розділювальних смугах, острівцях безпеки, початкових та кінцевих елементів транспортних огороджень бар'єрного типу. Приклад застосування наведено в додатку А ( рис. А.11, рис. А.14), додатку Б (рис. Б.8-Б.10, рис Б.13, Б.19, Б.20)
7.3.5 Розмітка 2.4 повинна застосовуватись для позначення розташованих в межах дорожнього полотна напрямних стовпчиків. Приклад застосування наведено в додатку А (рис. А.13).
Розмітка 2.4 повинна бути нанесена таким чином, щоб чорна смуга опускалась у бік проїзної частини.
7.3.6 Розмітку 2.5 слід застосовувати для позначення бокових поверхонь дорожніх огороджень. Приклад застосування розмітки наведено в додатку А (рис. А.13).
У випадках, якщо бокова поверхня робочої ділянки огородження має захисне покриття (оцинкування, полімери тощо) допускається не наносити розмітку 2.5 при наявності світлоповертальних елементів.
Огороджувальні і напрямні пристрої, позначені розміткою 2.4-2.5, повинні мати світлоповертальні елементи. На автомобільних дорогах з розділювальною смугою ці елементи повинні бути праворуч за напрямком руху червоного (на звороті білого кольору), а ліворуч (на розділювальній смузі) двобічні червоного кольору, на інших дорогах праворуч за напрямком руху червоного кольору, а ліворуч - білого
Площина світлоповертального елемента повинна бути за можливості перпендикулярною до напрямку руху транспортних засобів.
Світлоповертальні елементи розміщуються відповідно до вимог п. 7.1.5.
7.3.7 Розмітка 2.6 повинна застосовуватись для позначення поверхні піднятих острівців безпеки, бордюрів на кривих в плані з радіусом меншим ніж 50 м, в місцях звуження дороги та на інших небезпечних ділянках. Приклади застосування наведено в додатку А (рис. А.12).
Розміри елементів розмітки 2.6 чорного і білого кольорів відповідно слід приймати: для острівців безпеки – 0,2 і 0,4 м, для бордюрів – 0,5 і 1,0 м (1,0 і 2,0) м.
7.3.8 Розмітка 2.7 повинна застосовуватись на піднятих острівках безпеки, бордюрах на кривих в плані з радіусом меншим ніж 50 м, в місцях звуження дороги та на інших небезпечних ділянках для позначення місць, де заборонено стоянку транспортних засобів.
Категория: Розмітка за нормативами | Добавил: pedchenko (2011-06-20)
Просмотров: 3970 | Теги: розмітка | Рейтинг: 4.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
ДБНУ