ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВІ

Задекларовані в державній стратегії наміри не передбачають суттєвого зростання використання нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії. Відсутність власних енергоресурсів в кількості, що необхідна для нормального функціонування економіки, дисбаланс наявних і потрібних енергоносіїв, прогноз на домінування атомної енергетики в майбутньому визначають особливості національного шляху досягнення бажаного рівня енергоефективності. Разом з тим, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 8 квітня 2011 року «Про підвищення безпеки експлуатації атомних електростанцій України», введеним в дію указом Президента України від 12 травня 2011 року № 585/2011, передбачається затвердити у тримісячний строк оновлену Енергетичну стратегію України на період до 2030 року з урахуванням нових викликів та загроз енергетичній безпеці держави.

Враховуючи, що більше чверті всіх енергоресурсів в державі споживається існуючими об'єктами нерухомості під час їх експлуатації, підвищення їх енергоефективності є стратегічною задачею держави. Як зазначено в аналітичній записці Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України [1], «… на сьогодні підвищення енергоефективності промислового виробництва та зменшення енерговитрат у ЖКК України не питання економічної доцільності, а питання виживання.».

Це підтверджує також аналіз наведених в державній стратегії прогнозних даних щодо можливої економії енергоресурсів в будівельній галузі, який свідчить, що основним резервом є зниження споживання теплової енергії в житлово-комунальному господарстві. Зацікавленість виробників і побутових споживачів в економії енергоресурсів буде постійно підвищуватись по мірі зростання їх вартості. Відповідно до прогнозу Комісії УСПП з енергоефективності, зростання тарифів до 2018 року досягне на електроенергію – 250%, на природній газ – 560%, на теплову енергію – 450%. Визначення стратегії запровадження конкретних заходів щодо енергозбереження потребує вдосконалення методології оцінки їх окупності з урахуванням вартості та можливості її зміни в часі для різних видів енергії. Про це свідчить чинна вартість тепла з різних джерел за даними ТОВ „Елекон Лтд”, а також подальша зміна структури споживання паливно-енергетичних ресурсів в Україні, що очікується відповідно до даних НАЕР.

Наведені проблеми забезпечення основних вимог безпеки, в тому числі щодо енергоефективності, при новому будівництві притаманні в значній мірі при проведенні заходів щодо підвищення енергоефективності існуючих об'єктів. Поширена останнім часом практика вибіркового утеплення стін багатоквартирних будинків на замовлення їхніх мешканців виконується з порушенням мінімум трьох вимог чинних норм, в тому числі щодо пожежної безпеки. Незаконність таких робіт не викликає спротиву державних інспекцій, включаючи енергетичну, житлову, архітектурно-будівельну
і пожежну.

Житловий фонд, що пропонується в інтернеті відповідає чинним технічним вимогам.

Вибіркове утеплення стін

Ігнорування вимог Технічного регламенту з підтвердження відповідності будівельних виробів, будівель та споруд і чинних норм щодо пожежної безпеки при влаштування зовнішнього утеплення може суттєво вплинути на безпеку мешканців будівлі. Показовою щодо можливих наслідків порушення таких вимог може бути пожежа, що сталася 15 листопада 2010 року в 28-поверховій будівлі в Шанхаї під час її ремонту. В результаті пожежі загинуло 58 чоловік і ще 71 отримали тяжкі травми. Як і в Україні, при такій висотності зовнішнє утеплення повинно було виконуватись з використанням негорючого теплоізоляційного матеріалу. Але в шанхайській пожежі ізоляційний шаг загорівся в першу чергу. Більшість жертв загинула у власних квартирах від задухи отруйним димом та жару полум'я.

Пожежа на висотній будівлі у м.Шанхаї

Аналогічно системам утеплення стін не контролюється відповідність чинним нормам і стандартам вікон, що масово встановлюються на замовлення власників і мешканців квартир. Такі вимушені заходи мешканців з утеплення житла обумовлені відсутністю можливості впливу на неякісне надання комунальних послуг, хронічне зниження розрахункових параметрів теплоносія в зимовий період. Разом з тим, проведення запобіжних заходів мешканцями не призводить до реального зниження споживання енергоресурсів при експлуатації будівлі, що обумовлено в першу чергу відсутністю комплексного підходу.

Про необхідність нормативного запровадження комплексного підходу щодо підвищення енергоефективності об’єктів свідчить відсутність нормативного визначення термінів «термосанація» і «термомодернізація», які потенційно можуть бути складовою реконструкції і капітального ремонту об’єкту, виходячи з їх нормативного визначення. В разі законодавчого створення давно очікуваних преференцій для заходів з підвищення енергоефективності виникне проблема розподілу робіт на такі, що підвисили енергоефективність, і такі, що відновили експлуатаційні властивості.

Таким чином, для існуючих об'єктів житлово-громадського призначення основною проблемою забезпечення енергоефективності є комплексність реалізації заходів, нормативно визначених і розроблених на високому сучасному рівні. Чинні нормативні вимоги передбачають при новому будівництві влаштування сучасних елементів і систем опалення, гарячого і холодного водопостачання, вентиляції, але не забезпечують функції інтегрального регулювання і моніторингу енергоспоживання на поквартирному і загальнобудинковому рівні.

Необхідно звернути увагу на можливість негативного впливу окремих енергозберігаючих заходів на параметри мікроклімату житлового середовища. Так застосування сучасних енергоефективних конструкцій склопакетів відповідно до нормативних вимог знижує рівень інсоляції приміщень, що поки не враховується чинними будівельними нормами. Також суттєвою гігієнічною проблемою, обумовленою запровадженням сучасних конструкцій вікон, стало наднормативне зниження кратності вентиляційного обміну повітря, що спонукає запровадження відповідного механізму забезпечення нормативного обсягу вентиляції.

В любому випадку при проведенні термомодернізації або реконструкції зміняться властивості звичного мікроклімату та виникне необхідність рішення комплексу проблем по організації сучасного рівня економічного життєвого простору мінімальними засобами. Лише комплексне проведення термомодернізації огороджувальних конструкцій, модернізації інженерного устаткування та організації регулювання енергоспоживання забезпечить реальну енергоефективність об'єкту.

Таким чином, при вирішенні проблем підвищення енергоефективності будівлі необхідно забезпечити комплексний підхід з розумінням важливості кожного компоненту запланованих заходів. Але забезпечення чинних нормативних вимог гарантує розрахунковий рівень питомого енергоспоживання лише за умови відповідності фактичних параметрів матеріалів огороджувальних конструкцій нормативним (використаним при розрахунках). Неправильне застосування матеріалів, довідкових даних щодо характеристик матеріалів, наведених в будівельних нормах і стандартах і похибки при розробленні систем утеплення можуть негативно вплинути на енергоефективність будівлі. В нормативних вимогах [2] суттєву увагу приділено оцінці вологісного режиму огороджувальних конструкцій при їхньому проектуванні, вибору відповідних методів розрахунків. Про необхідність врахування рівня зволоження матеріалів огороджувальних конструкцій на сезонні коливання термоопору конструкцій наведено в [3].

За умови неякісного зовнішнього покриття фасадної системи, можливості доступу вологи до утеплювача, вандальних дій щодо елементів фасаду доцільно забезпечити контроль розрахункового і фактичного зволоження огороджувальної конструкції. Основним критерієм якості властивостей огороджувальних конструкцій повинна стати стабільність експлуатаційних характеристик у період окупності проведених термоінноваційних заходів.

В цілому існуюча база будівельних норм і стандартів забезпечує закладення в проекти сучасного рівня енергоефективності об'єктів будівництва. Разом з тим, примусовість закладених в норми енергозберігаючих заходів і рішень, відсутність їх інвестиційної привабливості знижує фактичний рівень економії енергоресурсів за рахунок порушення нормативних вимог, неефективної експлуатації об'єктів. Чинні нормативні вимоги дозволяють забезпечити рішення найбільш актуальних проблем, в т.ч. нормативне запровадження комплексності проведення заходів на об'єктах, характерне для країн ЄС, створення і запровадження системи дієвого енергоаудиту, енергоменеджменту і паспортизації, проведення заходів з формування свідомого відношення до заощадження енергоресурсів серед всіх верств населення тощо. Забезпечення сучасного рівня параметрів і якості будівельних матеріалів і виробів є необхідною умовою очікуваного підвищення енергоефективності будівельних об'єктів до європейського рівня.

ЛІТЕРАТУРА
1. Використання енергозберігаючих технологій в країнах ЄС: досвід для України // http://old.niss.gov.ua/Monitor/March2010/19.htm
2. ДБН В.2.6-31:2006. «Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель».
3. Нечепорчук А.А. Нормирование утепления зданий в Украине. Достижения и проблемы // Жилищное строительство. 2007. № 12. С. 2-4.
Категория: Із будівництва | Добавил: admin (2014-05-22)
Просмотров: 893 | Теги: будівництво, енергоефективність | Рейтинг: 4.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
ДБНУ